Огляд сервісів Веб 2.0. Веб-спільноти. Вікі технології. Поняття блогу


Web 1.0
Перші сайти глобальної павутини, які відносять до епохи Web 1.0, суттєво відрізнялися від сучасних. Як правило, вони були наповнені статичною інформацією, організованою за принципом: «автор пише — читач читає». Читач не мав можливості миттєво залишити свої враження про прочитане, додати коментар. Для цього він мав писати автору, який спеціально для такої комунікації залишав свою електронну пошту або інтернет-месенджер. Але ця інформація доволі часто була унікальною і якісною.


Web 2.0
Проте поступово, з початку 2000-х років, стали з’являтися сайти, створені за новими принципами організації, реалізації й підтримки, — сайти епохи Web 2.0. Цей термін запропонував ІТ-фахівець Тім О’Райлі. Він стверджував, що ресурси Web 2.0 стають тим краще, чим більше людей ними користуються. Для таких сайтів характерне залучення користувачів до наповнення ресурсів і перевірки інформації на них. Web 2.0 — це проекти і сервіси, які активно розвивають й покращують самі користувачі: блоги, wiki-ресурси, соціальні мережі тощо.


Ознаки ресурсів Web 2.0:
   -  широке використання графічних і відеоданих;
   -  використання автоматизованих засобів створення сторінки — різноманітних агрегаторів, які збирають в одному місці новини (ukr.net, ain.ua), інформацію про знижки (pokupon.ua) і кращі ціни (hotline.ua), про авіаквитки (avia.tickets.ua) тощо;
   -  використання сервісів (google.map) і об’єднання різних сервісів у межах одного сайта (наприклад, транспортна компанія може показувати рух товару на карті google.map);
   -  інтерактивні сайти з широкими можливостями коментування і взагалі участі користувача у створенні контенту.
Проте організація веб-сторінок за моделлю Web2.0 викликає чималі проблеми:
   -  виникають питання надійності, правдивості та об’єктивності інформації, яку користувачі можуть розміщувати без необхідної перевірки;
   -  якщо сайт використовує сторонні сервіси та служби, його працездатність залежить від цих сервісів;
   -  уразливість конфіденційних даних, які зберігаються на сторонніх серверах (облікові записи можуть бути зламані, а дані - викрадені або просто стати відомими стороннім особам, хоча їх власник цього не хотів би);
   -  анонімність користувачів робить можливою словесну агресію або потоки флуду, особливо якщо йдеться про дискусії по соціально важливих питаннях.
Оскільки продукувати контент отримали змогу всі, постає проблема неякісного, неперевіреного або не унікального контенту.
Сайт епохи Web 2.0 інтерактивний і простий, його легко налаштовувати «під себе». Проте такі сайти і сервіси дозволяють збирати статистику про користувачів, їхні інтереси, спосіб життя, кар’єру, коло друзів і це, відкриває величезний простір для маніпуляцій.



Web 3.0
Сьогодні ІТ-фахівці та аналітики пов’язують майбутнє глобальної мережі з підходом Web 3.0, який має здолати обмеження Web 2.0. Аналітики, які уявляють майбутнє інтернету, припускають, що за Web 3.0 розвинуться вузьконишеві сайти з використанням все більш диференційованих вертикальних соціальних зв’язків; люди об’єднуватимуться навколо улюбленої справи, професії, захоплення, ділитимуться думками, давати й отримувати поради, рекомендації від компетентних та поважних осіб.
Web 3.0 розвиватиметься як соціальна рекомендаційна інституція: користувачі не лише самі будуть створювати контент, як при Web 2.0, але вони самі його будуть сертифікувати, відмічатимуть те, що заслуговує на увагу чи увагу однодумців.
Web 3.0 запропонує механізми більш ефективного пошуку з максимальним урахуванням інтересів користувача і його цифрового портрета.
Навіть більше, такий пошук стане можливим за відеовмістом, а не лише з використанням текстових тегів, як зараз.
Проте зробити крок вперед, до Web 3.0, виявилося досить складно. Це пов’язано з концепцією семантичної павутини, яка лежить в основі нового підходу.
Цей термін запропонував знову ж таки Тім Бернерс-Лі в травні 2001 року. У своїй публікації в журналі Scientific American він відмітив, що семантична павутина стане «наступним кроком в розвитку Всесвітньої павутини». Замість текстового змісту веб-ресурсів тепер розглядатимуться метадані, які будуть однозначно характеризувати веб-сторінку: чи не флуд це, чи не фейк, чи не черговий рерайт інших сторінок, взагалі чи є на сторінці унікальна інформація, яка представляє інтерес для користувачів? Метадані дозволять створити цифровий образ кожної веб-сторінки — уніфікований ідентифікатор ресурсу (URI), і всі ці образи об’єднаються в мережу. Семантична павутина — це мережа над Мережею, вона містить метадані про ресурси Всесвітньої павутини й існує паралельно з нею.
Для нас традиційно такими ідентифікаторами стали посилання, що ведуть на об’єкт, який можна тут же завантажити: веб-сторінка, файл, фрагмент веб-сторінки, файл на FTP- сервері й так далі. Концепція семантичної павутини розширює це поняття, включає в нього ресурси, які неможливо завантажити: це можуть бути окремі люди, міста, географічні об’єкти, художні артефакти тощо. Єдина вимога: ідентифікатор має бути пов’язаний з реально наявним об’єктом.
Проте як буде реалізована ця концепція, поки неясно. Цілком можливо, що перехід на якісно новий рівень розвитку станеться несподівано, як це було з появою концепції самого вебу, яку запропонував Бернерс-Лі: це було б неможливим без багаторічної співпраці і відкритого обміну думками багатьох вчених.
 
Види веб-ресурсів
Інтернет знаходиться на етапі Web 2.0, коли користувачі активно беруть участь у наповненні веб-сторінок інформацією. Існує багато ресурсів, які створюють саме користувачі. Наприклад, це блогерські платформи або вікі-ресурси, або спеціалізовані форуми, які об’єднують користувачів довкола якоїсь теми.
Значна кількість сайтів, на яких користувач насамперед отримує інформацію, але не має можливості суттєво її доповнити або змінити. Сюди, наприклад, можна віднести:
-  новинні сайти,
-  інтернет-бібліотеки;
-  корпоративні сторінки або сайти-представництва, на яких людина або компанія розповідає про свою діяльність та пропонує послуги.
Останніми роками з’явився цікавий інструмент, який можна використовувати в комерційній або громадській професійної діяльності – сторінки-лендінги. Це компактні інтернет-ресурси, які складаються максимум з двох, а частіше – з однієї сторінки та з першої до останньої літери підпорядковані певній меті. Вони підштовхують відвідувача виконати дію: записатися на мовні курси, замовити новий продукт або взяти участь у комерційній або громадській акції. Маркетологи вважають, що завдяки концентрованому впливу на читача лендінги набагато ефективніші, ніж звичайна реклама.
Окрім інтерактивності, ще одна важлива ознака сайтів Web 2.0 –розповсюдженість сервісів.
Інтернет-сервіс — це веб-ресурс, який виконує певну функцію: прокладає маршрути, перекладає тексти, допомагає переводити голос у текст, зберігає наші файли в мережі й взагалі здійснювати величезну кількість різноманітних дій.
По-перше, це всім знайомі поштові сервіси типу ukr.net або gmail.com. Звісно, в деяких ситуаціях ми використовуємо паперову пошту, але зазвичай надаємо перевагу електронній, бо вона зручна, швидка та недорога.
Надзвичайно популярними стають хмарні сервіси типу Google Drive або Dropbox, які надають змогу зберігати свої особисті файли в мережі і мати до них доступ з будь-якого місця, аби там був наявний інтернет-зв’язок. Хмари забезпечують зручний і конфіденційний доступ до ваших документів, фотографій, текстів — до абсолютно будь-якої інформації, яку можна перетворити в цифровий вигляд і завантажити в таку хмару. Попри свою назву, зберігаються ці дані, звичайно, на землі, у величезних цифрових фермах, з посиленою охороною та надійним обладнанням, яке запобігає руйнуванню даних або доступу до них третіх осіб. Принаймні так стверджують власники хмарних сервісів.
Звичайно ж, варто приділити увагу таким поширеним сервісам, як соціальні мережі: Facebook, ВКонтакте, Google+, Twitter та інші. Улюблена соціальна мережа для багатьох стала першим сайтом, який ми відвідуємо зранку. Ми дізнаємося з них новини, формуємо своє ставлення до них, намічаємо плани, обговорюємо щось з друзями або колегами. Соціальні мережі —яскравий приклад веб-ресурсу епохи 2.0, який наповнюється виключно користувачами та для користувачів і без них не буде мати ніякого сенсу.
Один з найважливіших типів сервісів – це пошукові сервіси. Існує багато хитрощів, які допомагають знаходити саме те, що вам потрібно. Можна сказати, що у зв’язку з величезним обсягом інформації у веб-мережі саме пошукові сервіси дають нам можливість користуватись цією інформацією. Наприклад, найбільш популярний пошуковий сервіс Google обробляє близько мільярда запитів щодня.
Взагалі якщо казати про Google, то компанія Alphabet, на яку нещодавно перетворився гігант інтернет-технологій, володіє найбільш розгалуженою системою сервісів:
-  пошуковий;
-  поштовий gmail.com;
-  блогерська платформа Blogger;
-  хостинг для відеоданих YouTube;
-  карти Google.map;
-  хмарний сервіс GoogleDrive;
                  -  соціальна мережа Google+.

Блог
Блог – це динамічне (тобто таке, що постійно оновлюється у режимі реального часу) електронне видання, що містить статті на різні тематики, які додаються періодично у хронологічному порядку.
Зараз блоги не є такими популярними, як раніше: їх витіснили різноманітні соціальні мережі, проте існують платформи, де ви можете писати інформативні повідомлення та розповсюджувати їх. Так, платформа Medium користується великою популярністю серед багатьох відомих постатей і видань. Цю платформу створено 2012 року співзасновником Blogger та співзасновником Twitter Еваном Вільямсом. Платформа повністю безкоштовна для користувачів і дозволяє оформити мультимедійну публікацію власного контенту. Ви також можете створити свою сторінку на Medium: достатньо зареєструватися як новий користувач та почати писати статті.
Блоги поділяються
   1.      По автору/авторам:
    1. Особистий (авторський, приватний) блог – ведеться одним лицем (як правило його власником);
    2. "Прозорий" блог – ведеться від імені чужого лиця невідомою персоною;
    3. Колективний блог – ведеться групою лиць по правилам, визначених власником;
    4. Корпоративний блог – ведеться працівниками однієї організації;
   2.      По наявності\вигляду мультимедіа:
    1. Текстовий блог - блог, основним змістом якого є тексти;
    2. Фотоблог - блог, основний зміст якого складають фотографії;
    3. Музичний блог - блог, основний зміст якого складає музика;
    4. Підкаст і Блогкастінг - блог, основний зміст якого надиктовуєтся і викладається у вигляді MP3-файлов.
    5. Відеоблог - блог, основний зміст якого представлений у вигляді відео файлів.
   3.      По особливостях контента:
    1. Контентний блог - блог, що публікує первинний авторський контент;
    2. Моніторинговий (посилальний) блог - блог, основним контентом якого є коментування посилання на інші сайти;
    3. Цитата блог - блог, основним контентом якого є цитати з інших блогів;
    4. Тамблелог Сплог - спам блог;
   4.      По технічній основі:
    1. Stand alone блог - блог на окремому хостингу і движку;
    2. Блог на блог-платформі - блог, що ведеться на потужностях блог-служби (Livejournal, Liveinternet і інш.);
    3. Моблог - мобільний веблог, що містить контент, що розміщується в вебі з мобільних або портативних пристроїв.

Комментариев нет:

Отправить комментарий