СУЧАСНА ІНФОРМАТИКА (сила практики в теорії): Правила побудови моделі "сутність-зв'язок" предметної галузі

Таблицю можна створити за допомогою створення нової бази даних, створення таблиці в уже наявній базі даних, а також імпорту або створення посилання на таблицю з іншого джерела даних.

Створення таблиці шляхом створення нової бази даних
Щоб створити таблицю у новій базі даних потрібно спочатку цю базу створити. Для цього потрібно завантажити середовище LibreOffice і обрати у меню Створити пункт База даних Base.

У вікні діалогу Помічник створення баз даних на кроці 1. Оберіть базу даних вибрати Створити нову базу даних натиснути Далі.

На наступному кроці 2. Зберегти та продовжити помітити пункт Так, зареєструвати базу даних, помітити Відкрити базу даних для редагування і натиснути Завершити.

Після чого потрібно ввести назву цієї порожньої бази даних і зберегти її у зручному місці.

Лише після цього з'явиться можливість створювати таблиці у щойно створеній базі.

Створення таблиці в уже наявній базі даних можливе:

або в режимі дизайну;
або в режимі помічника.

Створення таблиці в режимі дизайну проілюструємо конкретними діями. Натиснувши на Створити таблицю в режимі дизайну,

ми отримаємо вікно з такою назвою:

Назва бази даних.odb: Table 1 - LibreOffice Base: Table Design 1

і порожніми полями.

Заповнимо таблицю такими полями: Прізвище, Ім'я, День народження, Е_адреса, коригуючи за потреби правильність типів даних і ставлячи відмітку у властивість поля Обов'язковий «Так» чи «Ні». Доречним буде відразу коригувати таку властивість поля як Довжина: не варто для поля Прізвище залишати довжину 100, а для Е_адреса лише 10, бо прізвища коротші, а адреси можуть бути значно довшими.

Крім того, обов'язково потрібно обрати ключове поле. Для чого правою кнопкою миші виділити відповідне поле (в даному прикладі це поле Е_адреса), натиснувши на зелений трикутничок правою кнопкою миші, і обрати пункт Первинний ключ. Після чого біля назви поля з'являється зображення ключика.

Первинний ключ — це один або декілька атрибутів, що однозначно ідентифікують запис.

Якщо первинний ключ складається з одного атрибуту, його називають простим, інакше — складеним первинним ключем. За значенням первинного ключа можна знайти єдиний екземпляр запису (рядка) з такими значенням атрибуту.

При спробі закрити вікно зі зміненою таблицею буде виведено вікно з повідомленням: «Таблицю було змінено. Зберегти зміни?»

Після відповіді: «Так» буде надано можливість зберегти зміни у таблиці з тією самою або іншою назвою (наприклад, день_народження) після натискання на кнопку Гаразд.

Після створення таблиці можна почати вводити дані. Якщо виникає необхідність додати поля або видалити їх, то потрібно виділити (вибрати) потрібну таблицю, натиснути праву кнопку миші й у контекстному меню обрати Змінити. Цю таблицю буде розкрито знову в режимі дизайну, що і дасть можливість виконати необхідні зміни.

Використання помічника для створення таблиці дає можливість використати готові шаблони таблиць, у яких уже створено певний набір полів і вказано їхні типи. Потрібно лише обрати потрібний шаблон. Наприклад, у категорії Діловий оберемо шаблон Розсилка.

Після чого можна обрати потрібні нам поля цієї таблиці. Наприклад, таким чином.

Після натискання кнопки Далі на наступному кроці 2. Встановити типи та формат бажано перевірити, щоб обрані поля мали потрібні типи.

Не варто нехтувати можливістю відразу вказати на обов'язковість до заповнення відповідного поля. Для поданого прикладу такими є номер телефону та електронна адреса.

Тут же можна додати нове поле, натиснувши кнопку «+», або видалити непотрібне поле, виділивши його і натиснувши кнопку «–». Після цього потрібно натиснути кнопку Далі.

На наступному кроці 3. Вибрати первинний ключ потрібно добре обміркувати, які поля можна використати у цій якості. У показаному прикладі таким полем може бути номер телефону, як поле, яке однозначно дозволяє обрати потрібний запис таблиці.

Інколи первинний ключ може бути комбінацією декількох полів. У поданому нижче прикладі первинний ключ складається з трьох полів PhoneNumber, MiddleName і FirstName.

За необхідності первинний ключ можна створити автоматично.

На наступному кроці 4. Створити таблицю вказують назву таблиці і завершають роботу помічника.

Таким чином можна отримати базу даних з таблицею Розсилка та ключовим полем ID.

Тепер можна приступити до заповнення таблиці. Наприклад, таким чином, як це показано на малюнку нижче.

Якщо ключове поле ID не заповнювати, то буде отримано відповідне повідомлення.

Можна призначити автоматичне заповнення цього ключового поля при створенні таблиці з допомогою помічника, якщо на кроці 3. Вибрати первинний ключ виставити мітку Автоматичне значення. Але й у цьому випадку його значення можна при бажанні змінити. Головне, щоб воно залишалось унікальним. Автоматичне заповнення можна встановити чи відмінити й після створення таблиці.

Зауважимо: при спробі завершити запис без заповнення обов'язкового для заповнення поля (наприклад, EmailAddress) буде виведено попередження про заборону залишати це поле порожнім.

У поданому прикладі Поліна і Ангеліна, очевидно сестрички, мають один телефон на двох і саме тому, поле PhoneNumber і не було обрано ключовим на попередніх етапах. Проте вибір цього поля разом з полями Прізвище та Ім'я дає унікальний первинний ключ.

Розглянемо можливі відношення між таблицями бази даних. Вони бувають таких типів: «один до одного», «один до багатьох», «багато до одного» і «багато до багатьох». Найпоширенішим у таблицях реляційних баз даних є відношення «один до багатьох».

Відношення «один до одного» є таким, при якому одному запису в головній (назвемо її так) таблиці відповідає один запис у зв'язаній (іншій) таблиці. В цьому випадку потрібно перевірити можливість розташування всіх записів у одній таблиці. Відповідність записів встановлюють за полем, яке є первинним ключем головної таблиці, і полем, названим зовнішнім ключем іншої таблиці.

Відношення «один до багатьох» означає, що запис головної таблиці може мати декілька пов'язаних з ним записів у зв'язаній таблиці. При цьому кожен запис у другій таблиці узгоджено лише з одним записом у першій таблиці. Наприклад, кожен покупець може купити декілька товарів, але кожен проданий товар має лише одного покупця. Поле, що містить первинний ключ нової таблиці, зв'язують із зовнішнім ключем старої. Значення у полі із зовнішнім ключем можуть повторюватися. Це найпоширеніший тип зв'язків.

Відношення «багато до одного» — обернене до відношення «один до багатьох»: будь-якому запису головної таблиці можуть відповідати декілька записів нової таблиці, але не навпаки.

Відношення «багато до багатьох» є таким, при якому кожному запису з однієї таблиці може відповідати будь-яка кількість записів в іншій таблиці і навпаки. Наприклад, кожна людина може дзвонити з декількох телефонів. З іншого боку деякими телефонами можуть користуватися декілька людей. У цьому випадку поля, за якими встановлюють зв'язок, є зовнішніми ключами. Вони можуть містити значення, що повторюються.

Перед початком створення зв'язків потрібно закрити усі відкриті таблиці та форми. Для створення зв'язків між таблицями використовують вказівку меню Засоби / Зв'язки….

У відповідь буде розкрито вікно з пропозицією Додати таблицю і список таблиць бази даних, для яких можна створити зв'язки. Потрібно обирати по-черзі відповідну таблицю і натиснути кнопку Додати.

Після цього вікно діалогу Додати таблицю можна закрити, а таблиці розташувати так, як зручно, перетягуванням за допомогою миші.

Вказівка меню Вставка / Створити зв'язок

викликає вікно діалогу Зв'язки, у якому можна обирати відповідні пари таблиць та їх полів у випадних списках.

Після того, як зв'язок пари полів обрано, потрібно натиснути кнопку Гаразд і помітити новоутворений зв'язок у вигляді лінії.

У поданому прикладі біля поля код_класу таблиці Клас написано 1, а біля поля код_класу таблиці Учні — n. Це означає, що створено зв'язок типу «один до багатьох»: в одному класі може бути багато учнів.

Ключ код_класу таблиці Клас є первинним ключем. А поле код_класу таблиці Учні є зовнішнім. Зовнішній ключ — це такий атрибут, значення якого може повторюватися в декількох записах іншої таблиці, тобто він не є унікальним. За значенням зовнішнього ключа відшукують декілька записів з однаковим значенням цього ключа. Поле зовнішнього ключа визначає спосіб скріплення таблиць: вміст поля зовнішнього ключа має збігатися з вмістом ключового поля, хоча назви полів можуть при цьому не збігатися.

Інший спосіб створення зв'язків полягає у перетягуванні мишкою поля однієї таблиці на поле іншої при натиснутій лівій клавіші.

Після відпускання клавіші буде створено новий зв'язок або буде виведено повідомлення про помилку, якщо такий зв'язок неможливо реалізувати. Результатом таких маніпуляцій може стати набір зв'язків між таблицями.

Форми іноді називаються «екранами введення даних». Це інтерфейси, які використовують під час роботи з даними, з кнопками для виконання різних вказівок. Можна створити базу даних і без використання форм, редагуючи дані у таблицях даних. Але такий спосіб введення даних занадто довгий і незручний. Особливо при великій кількості полів. Тому більшість користувачів баз даних використовують форми для перегляду, введення та редагування даних у таблицях.

Форми пропонують простий у використанні формат роботи з даними. Крім того, до них можна також додавати функціональні елементи, наприклад кнопки. Ці кнопки можна налаштувати для визначення даних, які відображатимуть у формі, відкриття інших форм або звітів та для виконання низки інших завдань. Наприклад, є форма «Форма клієнта», у якій виконують роботу з даними клієнта. Форма клієнта може містити кнопку, яка відкриває форму замовлення, де можна ввести нове замовлення цього клієнта.

Форма — це об'єкт бази даних, призначений для вводу, редагування і відображення інформації на екрані у зручному для користувача вигляді.

Форма обов'язково містить елементи (поля), до яких користувач вводить дані. Це ніби бланк, який потрібно заповнити. Заповнити такий бланк зможе навіть початківець.

Форми також дають змогу керувати способом взаємодії інших користувачів із даними бази даних. Наприклад, можна створити форму, яка відображає лише певні поля та дозволяє виконувати лише певні операції. Позитивним є те, що форми запобігають безпосередньому внесенню змін до таблиці. Це допомагає захистити дані та забезпечує належне введення даних.

Створення форм за допомогою помічника для створення форм
На вкладенні Форми серед завдань вибрати Використати помічника для створення форм.

Крок 1. Вибір поля передбачає вибір таблиці (чи запиту, про що йтиме мова на наступних уроках), а в таблиці — полів. Після чого потрібно натиснути на кнопку Далі. На малюнку нижче проілюстровано вибір таблиці Предмети, а у ній — полів код_предмета і назва предмета.

Крок 2 Встановлення субформи при першому знайомстві з формами можна пропустити. Тоді автоматично буде пропущено й кроки 3–4.

Крок 5 Розташувати елементи керування передбачає вибір виду розташування елементів форми. На малюнку нижче подано лише один з варіантів.

Крок 6 Встановити джерела даних вимагає уваги.

Крок 7 Застосувати стилі надає можливість вибрати стиль оформлення: колір форми та вигляд рамки навколо полів.

Крок 8 Встановити назву передбачає після уведення назви форми вибір: Робота з формою або Редагувати форму.

У першому випадку буде розкрито вікно форми, у якому власне і потрібно почати вводити потрібні дані.

Після введення даних у форму і натискання клавіші Enter вони заповнюють поля відповідної таблиці.

Створення форми в режимі дизайнера надає широкі можливості для створення форми, бо можна включати у форму елементи керування, які значно прискорять роботу з базою даних.

Панель елементів керування зазвичай розташовано ліворуч, як на малюнку нижче, хоча можливо перетягнути її вниз або вгору.

Для того, щоб додати елементи керування, потрібно спочатку увімкнути режим розробки, натиснувши на кнопку Режим розробки. Після цього стануть доступними такі елементи керування (нижче через похилу риску подано зображення кнопок для інтерфейсів при роботі OC Linux Mint і Windows XP):

Додавання елемента керування до форми здійснюють згідно з таким алгоритмом:

Вибрати елемент керування — натиснути лівою кнопкою миші на кнопку Вибрати, а потім — на кнопку з відповідним елементом керування;
Вказати на формі місце розташування цього елемента — натиснути лівою кнопкою миші на вершині прямокутника розташування і, не відпускаючи клавіші миші, протягнути вказівник миші до протилежної вершини прямокутника, після чого відпустити клавішу миші. Щоб створити квадратне поле елемента керування, потрібно переміщувати мишку, утримуючи клавішу Shift.

Введення даних за допомогою розкривних списків (подано як приклад додавання елемента керування) у режимі створення форми за допомогою дизайнера здійснюють таким чином:

створити нову форму або відкрити наявну;
увімкнути режим розробки ;
натиснути лівою кнопкою миші на кнопку Вибрати;
вибрати елемент керування Список;
намалювати прямокутник.

Розмір прямокутника має бути таким, щоб майбутній список було легко і зручно читати. Після відпускання кнопки миші буде розкрито вікно діалогу Помічник списку - Дані, у якому потрібно обрати таблицю з полем, значення якого буде використано для створення списку.

Якщо вікно діалогу Помічник списку не буде розкрито, це означає, що потрібно було попередньо натиснути на кнопку Помічник на панелі елементів керування.

Після натискання кнопки Далі буде отримано таке вікно діалогу Помічник списку - Вибір таблиці.

На наступному кроці обрати поле цієї таблиці (для поданого прикладу — назва предмета) і натиснути на кнопку Далі.

У вікні діалогу Помічник - Зв'язок полів здійснити вибір для Поля з таблиці значень і Поля з таблиці списку

й натиснути кнопку Завершити.
Закрити вікно створення форми у режимі дизайну,

натиснувши кнопку Закрити.
На пропозицію зберегти документ

потрібно погодитися, натиснувши на кнопку Зберегти. У вікні діалогу Зберегти надати формі зручну та зрозумілу назву й натиснути кнопку Зберегти.