СУЧАСНА ІНФОРМАТИКА (сила практики в теорії): Поняття про мультимедійні дані. Формати аудіо- та відеофайлів. Додавання відеокліпів, звукових ефектів та мовного супроводу до слайдової презентації

Мультимедіа (латиною multum + medium) — комбінування на одному носієві різних форм подання інформації:

Лінійна мультимедіа характеризується лінійним (незмінним) порядком подання інформації (кінокартина, аудіо запис спектаклю).

Нелінійна мультимедіа дозволяє користувачу керувати послідовністю подання інформації за рахунок взаємодії із засобом відображення мультимедійних даних.

Участь людини у такому процесі називають інтерактивністю або гіпермедіа. Найповніше таку участь представлено у комп'ютерних іграх.

Сфери застосування мультимедіа: розваги й мистецтво, освіта, наука, медицина, промисловість, бізнес, комерція, реклама, тренажери, web-дизайн.

Мультимедійні пристрої — це обладнання, призначене для створення або відтворення мультимедійних документів.

Наприклад, (цифрові) фотоапарати й відеокамери, проектори, різноманітні аудіо- та відеопрогравачі тощо. Щоб персональний комп'ютер став мультимедійним пристроєм, необхідно мати базовий мультимедійний комплект:

звукову плату
колонки

або навушники з мікрофоном

Бажаними є:

дисковод CD або DVD дисків
ігрова приставка
міді-інструмент
tv-тюнер

Аудіо (латиною audio — чую) — термін для позначення звукових технологій.

Найчастіше під терміном «аудіо» розуміють записаний звук. Рідше — відтворення звуку та відповідну апаратуру. Ми постійно зустрічаємось з аудіофайлами: слухаємо музику, вибираємо мелодії дзвінків на телефонах тощо. Хто може відповісти на запитання:

Які формати звукової інформації у мобільних телефонах?
Що означає термін AudioCD?
Які формати аудіофайлів використовують у персональних комп’ютерах?

Формати аудіофайлів:

без стиснення:

CDDA — Audio CD, розроблений Philips і Sony (від 1980);
SACD — Super Audio Compact Disc, розроблений Philips і Sony (від 2000);
WAV — Microsoft Wave (Waveform audio format), розроблений спільно з IBM;

зі стисненням:

без втрат:

APE — Monkey's Audio (.ape, .apl);
FLAC — вільний кодек з проекту Ogg vorbis;
WMA — Windows Media Audio 9.1 Lossless;

з утратами:

AAC (.m4a, .mp4, .m4p, .aac) — Advanced Audio Coding;
Doulby Digital (AC-3);
ADX;
AHX;
ASF;
Ogg vorbis;
MP3 (MPEG Layer 3);
Musepack (.mpc);
RealAudio (.ra, .rm);
TvinVQ (.vqf);
WMA — Windows Media Audio;

формати звукосинтезу:

MIDI — Musical Instrument Digital Interface;
MOD — формат музичних композицій комп'ютерів Amiga;

Відео (латиною video — дивлюся, бачу) — технології запису, опрацювання, передавання, зберігання й відтворення візуального й аудіовізуального матеріалу.

У побутовому розумінні «відео» означає відеоматеріал, телесигнал або кінофільм, записаний на фізичному носії (відеокасеті, відеодиску тощо).

Мультимедійний контейнер (англійською Сontainer format) — формат файлу, що може містити дані різних типів, стиснених різними кодеками, і дозволяє зберігати аудіо-, відео- i текстову інформацію в єдиному файлі.

Відеостандарти:

PAL — размір відео 720×576, 25 fps (англійською frames per second — кадрів на секунду);
NTSC — 720×480, 29,97 fps.

Є ще SÉCAM або SECAM (французькою Séquentiel couleur avec mémoire, пізніше Séquentiel couleur à mémoire — послідовний колір із пам'яттю, вимовляти сека́м) — система аналогового кольорового телебачення, вперше використана у Франції. Історично вона є першим європейським стандартом кольорового телебачення.

Відеоформати:

VHS — аналогове відео запису на видеокасетах;
DV (Digital Video) — з малим коефіцієнтом стискання видеосигнала (5:1) і високою якістю для MiniDV відеокамер. Година запису займає 12-13 Гб. Не плутати з DVD (Digital Video Disc — цифровим відеодиском;
AVCHD — формат видео високої чіткості (англійською Advanced Video Coding - просунуте кодоване відео);
HD — (англійською High Definition — висока чіткість) — найсучасніший формат для HD-камер.

MPEG — один из основних стандартів стискання. Абревіатура MPEG (Moving Pictures Expert Group) — це назва міжднародного комітету, що разробляє цей стандарт стискання. Має такі різновиди:

MPEG–1 — формат стискання для компакт-дисків (CD-ROM). Роздільна здатність 352×240. Диск з фільмом у такому форматі зазвичай позначають VCD (VideoCD). Зараз майже не використовують.
MPEG–2 — формат для DVD-дисков і цифрового телебачення. У цьому форматі знімають відео DVD-, HDD-, Flash-камери.
MPEG–3 — зараз не використовують. Не плутати з MP3 (MPEG Audio Layer 3) — технологією стискання звуку.
MPEG–4 — формат, який отримують з допомогою програм перетворення (кодеків) DivX, XviD, H.264 та інших. Часто його називають MP4. Цей формат подтримують більшість сучасних DVD-програвачів.

Для порівняння: фільм тривалістю 1,5 години у форматі DV займає 20 Гб, у MPEG-2 — 4,7 Гб, у форматі MPEG-4 — 700 Мб.

HD (High Definition) — новый формат особливої чіткості зображення з роздільною здатністю 1280×720 або 1920×1080. Обидва варіанти розраховані на кадр зі співвідношенням сторін 16:9 і квадратним пікселем. Існує так званий анаморфний вариант HD-відео з роздільною здатністю 1440×1080, співвідношенням сторін 16:9 та прямокутним пікселем з відношенням сторін 4:3.

Типи (розширення) відеофайлів:

AVI (Audio-Video Interleaved) — це контейнер (не формат!), розроблений корпорацією Microsoft, у якому можна зберігати потоки 4-х типів: відео, аудіо, текст і midi. В цей контейнер може входити відео довільного формату від MPEG–1 до MPEG–4, звуки різних форматів. Можливе довільне поєднання кодеків.
WMV (Windows Media Video) — формат від Microsoft, у якому отримують відеоролик, зроблений у середовищі Movie Maker.
MOV — формат Apple Macintosh QuickTime. Може (крім власне відео) містити графіку, анімацію (у тому числі 3D). Часто для відтворення цього формату потрібно мати QuickTime Player.
MKV — (Матрешка или Matroska) — контейнер з відкритим кодом.
3gp — відео для мобільних телефонів 3-го покоління. Малий розмір і низька якість.
FLV (Flash Video) — формат відео для розташування й передавання у глобальній мережі (використовує, наприклад, YouTube).
SWF (Shockwave Flash) — розширення анімації, створеної у середовищі Adobe Flash, а також відео у форматі flash. Відтворюють браузером з допомогою Flash Player.
RM, RA, RAM — розширення формату RealVideo від компанії RealNetworks. Використовують для телевізійної трансляції в Інтернеті. Має малий розмір файлу та низьку якість.
VOB (Versioned Object Base) — розширення контейнера, який може містити кілька потоків відео (формату MPEG–2) й аудіо, меню й субтитри фільму. Це основні файли на DVD з фільмом.
IFO — файли на DVD, що містять інформацію про фільм, меню, порядок запуску VOB-файлів, тобто службові файли. Їх створюють під час конвертування або запису DVD.
m2v, m2p — розширення відео у форматі MPEG–2. Потрібні при створенні VOB-файлів і запису DVD.

Програвач медіа, медіаплеєр — комп’ютерна програма для відтворення мультимедійних файлів.

Більшість програвачів медіа підтримують значну кількість форматів аудіо- та відео-файлів. Деякі мультимедіапрогравачі призначені для відтворення лише аудіо- або відеофайлів. Їх називають, відповідно, програвачами аудіо та відео (аудіоплеєрами і відеоплеєрами). Розробники таких програвачів прагнуть зробити їх якомога зручнішими для відтворення відповідних форматів. Ми не намагатимемося перелічити всі наявні програвачі медіа, а подамо лише один приклад.

Додавання відеокліпів, звукових ефектів та мовного супроводу до слайдової презентації

При створенні презентації у середовищі LibreOffice Impress є можливість вставляти відеокліпи, звукові ефекти, вбудовані та звʼязані обʼєкти, щоб істотно підняти рівень подання матеріалу.

Додавання відеокліпів та звукових ефектів здійснюють за допомогою вказівки меню Вставка / Відео та звук… (Movie and Sound…).

і у вікні діалогу Вставити відео та звук вказати потрібний відеокліп або звуковий файл.

Застосування звукового супроводу зміни слайдів здійснюють, зробивши вибір з випадного переліку для поля Звук після виконання вказівки меню Показ / Зміна слайда.

Анімаційний ефект можна застосувати до будь-якого обʼєкта слайда (тексту, рисунків, таблиць тощо). Але спочатку необхідно визначити, які обʼєкти буде анімовано й у якому порядку вони з’являтимуться під час демонстрації. Для одночасного застосування ефекту анімації для кількох обʼєктів слайда їх попередньо потрібно згрупувати. Для групування обʼєктів потрібно послідовно їх виділити, утримуючи клавішу Shift на клавіатурі, після чого застосувати вказівку меню Формат / Згрупувати або натиснути клавіші Ctrl + Shift + G.

Аніміційні ефекти можуть визначати порядок появи зображень та тексту на слайді, а обʼєкти можуть рухатися заданою траєкторією, мерехтіти, змінювати колір тощо. Можна долучити і звуковий ефект (стандартний, записаний із мікрофона тощо), у супроводі якого обʼєкт з’являтиметься на екрані.

Щоб застосувати ефект анімації до обʼєкту, потрібно зробити таке:

на слайді в Режимі креслення обрати обʼєкт для налаштування анімації;
на панелі завдань Перегляд на вкладці Власна анімація у групі Застосувати ефект натиснути кнопку Додати;

у діалоговому вікні Ефекти перейти на вкладку вибору категорії ефектів, вибрати необхідний ефект і натиснути кнопку Гаразд.

додатково в цьому самому вікні можна встановити потрібну швидкість відтворення ефекту й поставити мітку для автоматичного перегляду ефекту.

Анімаційні ефекти можуть супроводжувати зміну слайдів. Ефект при переході до наступного слайда можна вибрати на панелі праворуч після застосування вказівки меню Показ / Зміна слайда.

Ефект можна застосувати лише до одного слайда або до всіх слайдів.

Вбудовані та звʼязані обʼєкти можна використати у презентаціях завдяки тому, що LibreOffice Impress підтримує технологію OLE (від англ. Object Linking and Embedding — зв’язування та вбудовування об’єктів). Такими об’єктами є таблиці, діаграми, зображення, формули, створені за допомогою однієї програми, а потім зв’язані чи вбудовані в іншу. Основна відмінність між вбудованими і зв'язаними файлами полягає в тому, що вони мають різні місця збереження. Зміни, внесені в документ, зв'язаний за допомогою гіперпосилання, завжди буде відображено в основному документі. Відкривши файл, який є вихідним для вбудованого, користувач може внести в нього зміни, які не буде відображено у початковому файлі. Вбудований об'єкт є копією і не зв'язаний з вихідним файлом (джерелом). Після вбудовування об’єкт стає частиною файла, до якого його вбудовано. Таку вбудову здійснюють за допомогою вказівки меню Вставка / Об’єкт / Об’єкт OLE.

Гіперпосилання (на відміну від вбудовування) лише вказує на місце збереження файла, який буде відкрито при виборі гіперпосилання.

За допомогою гіперпосилань реалізують розгалужену структуру презентації: під час демонстрації можна обрати послідовність відображення слайдів за допомогою наявних гіперпосилань. Гіперпосилання можна додати як до тексту, так і до зображення чи іншого об'єкта слайда. Фрагмент тексту, що є гіперпосиланням, відрізняється від іншого тексту на слайді: крім підкреслювання, цей фрагмент має інший колір символів згідно з колірною схемою обраного шаблону оформлення. В режимі показу слайдів при наведенні вказівника миші на гіперпосилання він набуває вигляду руки. Щоб додати гіперпосилання, необхідно виділити на слайді потрібний об'єкт та виконати вказівку меню Вставка / Гіперпосилання.

або відповідну вказівку контексного меню. У лівій частині вікна діалогу Гіперпосилання потрібно вибрати тип об'єкта, до якого буде здійснено перехід за гіперпосиланням: ресурс інтернету, поштовий сервіс, місце в документі (у тому числі у самій презентації) чи новий документ.

Відповідно до призначення презентації та способу її демонстрації потрібно вибрати тип показу слайдів:

Tипово — слайди виводять на весь екран;
Вікно — перегляд слайдів у спеціальному вікні, яке містить меню та панель інструментів для керування зміною слайдів, їх копіюванням та друком;
Автоматично — слайди змінюються автоматично після завершення заданих часових інтервалів.

За допомогою вказівки меню Показ / Параметри показу... ,