Способи передачі та збереження інформації

З інформацією людство має справу стільки часу, скільки воно існує. Будь-яка сфера людської діяльності так чи інакше пов'язана з використанням інформації. Дуже важливим для життя кожної людини і суспільства в цілому є збереження інформації. Ще в сивій давнині віків люди зіткнулися із необхідністю збереження інформації. Для її збереження робилися зарубки на деревах, здійснювався підрахунок за допомогою камінчиків, створювалися наскальні написи. З появою писемності виникла можливість фіксації інформації у вигляді документів, зокрема, рукописи. Це був перший інформаційний стрибок в історії людства. Суть його в тому, шо людина для запам'ятовування інформації (збереження її) почала, крім своєї голови, використовувати різні допоміжні засоби.

Книгодрук став другим інформаційним стрибком в історії людства.

У сучасних умовах для збереження інформації використовують різноманітні технічні засоби. Серед них особливе місце займають комп'ютери, оскільки дозволяють компактно зберігати величезні об'єми даних та здійснювати до них швидкий доступ. Зберігання інформації— це спосіб розповсюдження інформації в просторі і часі.

Основними сховищами інформації є:

1. Для людини — пам'ять. Пам'ять людини оцінюється різними дослідниками по-різному: від мільярда до тисячі трильйонів байт (більше в мільярд разів, ніж внутрішня пам'ять сучасних потужних комп'ютерів). Людина запам'ятовує інформацію на основі асоціативного принципу.

2. Для суспільства: бібліотеки, архіви, музеї, картинні галереї, патентні бюро, відеотеки, фонотеки, комп'ютерні сховища (бази і банки даних, інформаційно-пошукові системи, електронні енциклопедії, медіатеки).

Інформація, зафіксована якимись чином на носіях, називається даними.

Носій інформації — це фізичне середовище, на якому чи всередині якого можна зафіксувати інформацію (дані). Існують довготривалі та недовготривалі носії інформації.

Під час передачі, зберігання чи опрацювання інформації користуються домовленостями про форму її подання, тобто використовують засоби певної мови. Існують природні (розмовна людська мова, мова птахів тощо) та штучні або формальні мови (мова математики, мови програмування). Повідомлення, які формують засобами розмовної мови, складаються із знаків, які поділяють на звукові (фонеми), рукописні та топографічні (графеми). Особливе значення мають мови, в яких для передавання інформації використовуються довготривалі носії інформації. Подання інформації на таких носіях називають письмом. Письмо сприймається органами відчуття людини: зором, на слух, на дотик. Фіксація зображень (наприклад, в кіно) теж є письмом. В сучасних умовах письмо фіксують на паперових, намагнічуваних, світло відбиваючих поверхнях, за допомогою електронних схем.

Таким чином, сучасні засоби зберігання інформації можна поділити на: 1) рукописні та типо-графські; 2) машинні; 3) спеціальні. Рукописні засоби — це письмо, створене ручними способом. За допомогою типографських засобів друкуються книжки, газети, журнали тощо. Серед машинних засобів можна виділити перфораційні (занесення інформації на перфокарти та стрічки — цей спосіб на даний час вже витіснили інші засоби), магнітні (збереження інформації за допомогою магнітних носіїв: дисків, стрічок, барабанів) та оптичні (компакт-диски). Магнітні диски для ПК поділяють на гнучкі га жорсткі. Принципи запису даних на гнучкі і жорсткі магнітні диски та принципи користування ними одинакові: інформація зберігається у вигляді двійкових кодів, двійковому знакові 1 відповідає намагнічений стан елементарної ділянки на поверхні диска, а знаку 0 — розмагнічений. Магнітні диски бувають різних діаметрів: 3,5 та 5,25 дюймів. Жорсткі магнітні диски називають ще вінчестерами. Магнітні барабани використовувались на великих ЕОМ. Для роботи з магнітними стрічками використовують стримери (для ПК) та звичайні аудіо- та відеомагнїгофони. Компакт-диски використовуються як в побутовій аудіо та відео техніці, так і для роботи з ПК. Компакт-диски призначені для тиражування великих об'ємів інформації. До спеціальних засобів збереження інформації відносять кінозйомки, фотодокументи, відеоматеріали тощо.

Сучасні засоби передавання інформації використовують класичну схему Шенона:

Пристрої, призначені для передавання інформації, називають пристроями зв'язку. Пристрої зв'язку складаються з передавача і приймача, зв'язок між якими здійснюється через канал зв'язку. Канап зв'язку — це середовище, через яке носій повідомлення передається від передавача до приймача. Для створення каналів зв'язку в сучасній техніці найчастіше використовують такі фізичні процеси, як механічний рух, хвилі в рідинах і газах (звукові хвилі), електричні струми, електромагнітні хвилі (світлові, радіохвилі, лазерні промені). Каналом зв'язку може служити радіо, телефонна, оптико-волоконна, супутникова чи інша лінія зв'язку. Якщо на вході і на виході пристрою зв'язку використовуються різні фізичні носії, то такий пристрій зв'язку називають перетворювачем.

Прикладом отримання інформації за допомогою недовготривалих носіїв є використання радіо та телефону. Передавати інформацію для збереження її на довготривалих носіях можна за допомогою модему, телефаксу, телетайпа. Телефон — це пристрій для перетворення звукових сигналів у електричні і пересилання їх на віддаль телефонними лініями. Телефонні лінії служать також для пересилання інформації від одного комп'ютера до іншого. Комп'ютери приєднуються до телефонних ліній за допомогою модемів. Модем — це пристрій, який здійснює аналогово-цифрове та зворотне перетворення сигналів на вході і на виході з комп'ютера. Телетайп — це пристрій, який приймає, відтворює та пересилає лініями телеграфного зв'язку символьну інформацію. Телефакс — це пристрій, який приймає, відтворює та пересилає на віддаль телефонними лініями ідентичні зображення оригіналів текстів, документів.

Розрізняють аналоговий та цифровий способи пересилання інформації на віддаль. Цифровий спосіб забезпечує значно кращу якість відтворення переданої інформації.

Інформацію за допомогою комп'ютерів та їх відповідників передають на віддаль, створюючи комп'ютерні мережі.

Якщо вам набридло бігати між роботою і будинком з флешкою, носити постійно ноутбук з потрібними файлами, і ви хочете, щоб ваші важливі файли були доступні вам або вашій команді на будь-якому комп'ютері або мобільному пристрої, то вам на допомогу можуть прийти хмарні сховища даних.

Найпопулярнішими серед спеціалізованих хмарних сервісів на сьогоднішній день є Dropbox і Google Drive. Наразі безкоштовний обсяг на хмарних сховищах такий.

Щоб отримати доступ до Google Drive, потрібно зробити таке:

1. Перейти на сайт www.google.com.ua.
2. Зареєструватися під своїм обліковим записом, натиснувши кнопку Увійти у правому верхньому куті вікна.
3. Натиснути кнопку Додатки Google.
4. Вибрати у списку вказівку Диск, що призведе до відкриття вікна Google Drive.

Вікно Диску Google розділено вертикально на дві частини. Ліворуч відображено область навігації зі списком доступних розділів сховища документів.

Завантаження файлу у сховище Google з локального комп’ютера користувача:

1. Натиснути на кнопку "СТВОРИТИ".
2. Обрати зі списку Завантажити файл.
3. Вибрати потрібний файл у вікні діалогу і натиснути на кнопку Відкрити.

Або перетягнути потрібний файл чи теку. Через певний час після завершення завантаження файл буде відображено у списку документів.

Виконати завдання:

1.      За допомогою мережі Інтернет створити документ з назвою «Чудеса України», який буде містити фото з описом визначних місць. (5 місць)

2.      Зберегти файл «Чудеса України» на гугл диск.

3.      Дозволити доступ на перегляд всім бажаючим.

4.      Результат своєї роботи продемонструвати учителеві.