Формати аудіо- та відеофайлів

Аудіо (латиною audio — чую) — термін для позначення звукових технологій.

Найчастіше під терміном «аудіо» розуміють записаний звук. Рідше — відтворення звуку та відповідну апаратуру. Ми постійно зустрічаємось з аудіофайлами: слухаємо музику, вибираємо мелодії дзвінків на телефонах тощо. Хто може відповісти на запитання:

1. Які формати звукової інформації у мобільних телефонах?
2. Що означає термін AudioCD?
3. Які формати аудіофайлів використовують у персональних комп’ютерах?

Формати аудіофайлів:

• без стиснення:
• CDDA — Audio CD, розроблений Philips і Sony (від 1980);
• SACD — Super Audio Compact Disc, розроблений Philips і Sony (від 2000);
• WAV — Microsoft Wave (Waveform audio format), розроблений спільно з IBM;
• зі стисненням:

• без втрат:
• APE — Monkey's Audio (.ape, .apl);
• FLAC — вільний кодек з проекту Ogg vorbis;
• WMA — Windows Media Audio 9.1 Lossless;
• з утратами:
• AAC (.m4a, .mp4, .m4p, .aac) — Advanced Audio Coding;
• Doulby Digital (AC-3);
• ADX;
• AHX;
• ASF;
• Ogg vorbis;
• MP3 (MPEG Layer 3);
• Musepack (.mpc);
• RealAudio (.ra, .rm);
• TvinVQ (.vqf);
• WMA — Windows Media Audio;
• формати звукосинтезу:

• MIDI — Musical Instrument Digital Interface;
• MOD — формат музичних композицій комп'ютерів Amiga;

Відео (латиною video — дивлюся, бачу) — технології запису, опрацювання, передавання, зберігання й відтворення візуального й аудіовізуального матеріалу.

У побутовому розумінні «відео» означає відеоматеріал, телесигнал або кінофільм, записаний на фізичному носії (відеокасеті, відеодиску тощо).

Мультимедійний контейнер (англійською Сontainer format) — формат файлу, що може містити дані різних типів, стиснених різними кодеками, і дозволяє зберігати аудіо-, відео- i текстову інформацію в єдиному файлі.

Відеостандарти:

• PAL — размір відео 720×576, 25 fps (англійською frames per second — кадрів на секунду);
• NTSC — 720×480, 29,97 fps.

Є ще SÉCAM або SECAM (французькою Séquentiel couleur avec mémoire, пізніше Séquentiel couleur à mémoire — послідовний колір із пам'яттю, вимовляти сека́м) — система аналогового кольорового телебачення, вперше використана у Франції. Історично вона є першим європейським стандартом кольорового телебачення.

Відеоформати:

• VHS — аналогове відео запису на видеокасетах;
• DV (Digital Video) — з малим коефіцієнтом стискання видеосигнала (5:1) і високою якістю для MiniDV відеокамер. Година запису займає 12-13 Гб. Не плутати з DVD (Digital Video Disc — цифровим відеодиском;
• AVCHD — формат видео високої чіткості (англійською Advanced Video Coding - просунуте кодоване відео);
• HD — (англійською High Definition — висока чіткість) — найсучасніший формат для HD-камер.

MPEG — один из основних стандартів стискання. Абревіатура MPEG (Moving Pictures Expert Group) — це назва міжднародного комітету, що разробляє цей стандарт стискання. Має такі різновиди:

• MPEG–1 — формат стискання для компакт-дисків (CD-ROM). Роздільна здатність 352×240. Диск з фільмом у такому форматі зазвичай позначають VCD (VideoCD). Зараз майже не використовують.
• MPEG–2 — формат для DVD-дисков і цифрового телебачення. У цьому форматі знімають відео DVD-, HDD-, Flash-камери.
• MPEG–3 — зараз не використовують. Не плутати з MP3 (MPEG Audio Layer 3) — технологією стискання звуку.
• MPEG–4 — формат, який отримують з допомогою програм перетворення (кодеків) DivX, XviD, H.264 та інших. Часто його називають MP4. Цей формат подтримують більшість сучасних DVD-програвачів.

Для порівняння: фільм тривалістю 1,5 години у форматі DV займає 20 Гб, у MPEG-2 — 4,7 Гб, у форматі MPEG-4 — 700 Мб.

HD (High Definition) — новый формат особливої чіткості зображення з роздільною здатністю 1280×720 або 1920×1080. Обидва варіанти розраховані на кадр зі співвідношенням сторін 16:9 і квадратним пікселем. Існує так званий анаморфний вариант HD-відео з роздільною здатністю 1440×1080, співвідношенням сторін 16:9 та прямокутним пікселем з відношенням сторін 4:3.

Типи (розширення) відеофайлів:

• AVI (Audio-Video Interleaved) — це контейнер (не формат!), розроблений корпорацією Microsoft, у якому можна зберігати потоки 4-х типів: відео, аудіо, текст і midi. В цей контейнер може входити відео довільного формату від MPEG–1 до MPEG–4, звуки різних форматів. Можливе довільне поєднання кодеків.
• WMV (Windows Media Video) — формат від Microsoft, у якому отримують відеоролик, зроблений у середовищі Movie Maker.
• MOV — формат Apple Macintosh QuickTime. Може (крім власне відео) містити графіку, анімацію (у тому числі 3D). Часто для відтворення цього формату потрібно мати QuickTime Player.
• MKV — (Матрешка или Matroska) — контейнер з відкритим кодом.
• 3gp — відео для мобільних телефонів 3-го покоління. Малий розмір і низька якість.
• FLV (Flash Video) — формат відео для розташування й передавання у глобальній мережі (використовує, наприклад, YouTube).
• SWF (Shockwave Flash) — розширення анімації, створеної у середовищі Adobe Flash, а також відео у форматі flash. Відтворюють браузером з допомогою Flash Player.
• RM, RA, RAM — розширення формату RealVideo від компанії RealNetworks. Використовують для телевізійної трансляції в Інтернеті. Має малий розмір файлу та низьку якість.
• VOB (Versioned Object Base) — розширення контейнера, який може містити кілька потоків відео (формату MPEG–2) й аудіо, меню й субтитри фільму. Це основні файли на DVD з фільмом.
• IFO — файли на DVD, що містять інформацію про фільм, меню, порядок запуску VOB-файлів, тобто службові файли. Їх створюють під час конвертування або запису DVD.
• m2v, m2p — розширення відео у форматі MPEG–2. Потрібні при створенні VOB-файлів і запису DVD.