Прості типи величин

Для чого використовуються змінні? Ясна річ, у програмі буде обчислене значення певного арифметичного виразу і для подальшого використання його необхідно десь запам'ятати. Для цього і використовуються змінні, а також спеціальний  оператор привласнення (присвоєння), який позначається знаком рівності (=). Наприклад,

message = "Hello world!"

n = 12

pi = 3.14159

У даному прикладі змінній message привласнюється значення "Hello world!", змінній n присвоюється значення 12, а змінна pi набуває значення 3.14159.

Операція присвоєння має строго фіксований вигляд: зліва від оператора = має стояти ім'я змінної, якій присвоюється значення, яке стоїть справа від  =.

Кожна змінна характеризується типом. Поняття типізації (класифікації) величин прийшло з математики. Воно пов'язане з класами чисел - натуральні числа, цілі, раціональні, дійсні. Але в інформатиці поняття типу є набагато ширшим. У кожній мові програмування є базовий набір типів, а також існує можливість опису свого власного (користувацького) типу. До базових типів мови Python віднесемо

цілий - integer,

дійсний - float,

літерний (текстовий) - string.

Тип змінної введено для того, щоб знати, скільки пам'яті комп'ютера виділяти, які операції над змінними цього типу можна виконувати. Ми вже стикалися з тим, як тип величини впливає на результат виконання операції. Пам'ятаєте приклад «7/3». Яку відповідь видавав інтерпретатор Python?

Начало формы

А	Б	В	Г	Д
	2,3333...	2.3333...	2.333	2

Д А Б В Г  

Конец формы

Дійсно, інтерпретатор виконує цілочисельне ділення (тобто при діленні цілого на ціле результатом має бути також ціле число).

У Python тип змінної визначається типом значення, якого змінна набуває. У прикладі:

message = "Hello world!"

n = 12

pi = 3.14159

"Hello world!" - текст, тому message літерного типу, тобто типу string;

12 - ціле число, тому n цілого типу, тобто типу integer;

3.14159  - дійсного типу, тому pi дійсного типу, тобто типу float.

Але тип змінної у Python легко змінити, достатньо присвоїти їй значення іншого типу:

команда pi = 5 змінює не тільки значення змінної pi, але і тип -  pi стає цілого типу і набуває значення 5. До речі, попереднє значення - 3.14159 - ніде не зберіглося, тому втрачено.

Змінним можна присвоювати не лише значення, але й результат виконання операції. Розглянемо частину коду:

x=2

y=x-12

x=x+5

Інтерпретатор виконує кожну стрічку по черзі:

Після виконання першої стрічки у пам'яті комп'ютера виділяється комірка пам'яті, яка містить значення 2 і на яку вказує змінна з іменем x.

Під час виконання другої команди знаходиться результат виконання операції x-12, при чому підставлюється саме значення змінної x, тобто 2, і цей результат -10 (2-12) записується у комірку пам'яті,  на яку вказує змінна з іменем y. На цьому етапі змінна x використовується, але свого значення не змінює.

Результатом третьої команди присвоєння є зміна (рос. «изменение») вмісту комірки, на яку вказує змінна x. Нове значення дорівнюватиме 7 (2+5).

Зробимо висновок:

Поняття змінної включає чотири компоненти: 1) буквенне позначення або ім'я (ідентифікатор) змінної; 2) комірку у пам'яті комп'ютера; 3) значення; 4) тип. Змінна набуває значення за допомогою оператора присвоєння. При цьому працюють наступні правила: до присвоєння початкового значення змінна не визначена, тобто інтерпретатор вважає її невідомим об'єктом і видає інформацію про помилку; змінна може змінювати своє значення, для цього використовується оператор присвоєння; змінна зберігає лише останнє присвоєне значення; використання змінної не змінює її значення.

Які значення отримали змінні m та n після виконання таких команд:

m=5

n=-1+m*2 

m=n-25

У комірці пам'яті m зберігається -14, n набуло значення 11.